Урок 7: Походження душі
Курс середнього рівня вивчення християнських свідчень від Apologetics Press
ПОХОДЖЕННЯ ДУШІ
Протягом усієї історії людства людина намагалася знайти відповіді на безліч важливих (але часто складних) питань, які стосуються її походження, існування, природи та призначення. Такі запитання, як: «Звідки я прийшов?», «Чому я тут?», «Куди я йду?» — постійно цікавлять і захоплюють кожного з нас.
Розгляньмо, якщо бажаєте, поняття душі та питання, що з нього випливають. Що таке душа? Якщо душа справді існує, яке її походження? Коли людина отримує свою душу? І яка її остаточна доля? Тема душі завжди була суперечливою. Дехто стверджує, що душі взагалі не існує. Деякі люди вважають, що людина має душу, але що вона перестає існувати після смерті тіла. Інші переконані, що люди володіють безсмертною душею, але що вона не дається їм до народження. То яка ж істина?
Наука, безперечно, не може надати відповіді на такі питання, оскільки вони знаходяться за межами її можливостей. Коли мова йде про питання духовної важливості, єдиним надійним джерелом інформації може бути лише Той, Хто є Творцем і Давцем душі. Бог, як Творець усього матеріального і духовного, Сам є Духом (Івана 4:24) і є остаточним Джерелом душі. Тому Біблія, як натхненне Боже Слово (2 Тимофія 3:16-17; 2 Петра 1:20-21), повинна залишатися найвищим авторитетом у цьому питанні. Колись псалмоспівець писав: «Начало Твоїх слів — правда, і всі присуди Твоєї праведності — навіки» (Псалом 118:160). Говорячи як Член Божества, Христос сказав: «Освяти їх істиною [Своєю]! Твоє Слово — то істина» (Івана 17:17). Якщо ми хочемо знати істину про душу, ми повинні глибоко дослідити Боже Слово та бути готовими прийняти те, що воно говорить.
ВИЗНАЧЕННЯ ДУШІ
Якби ви розмовляли з другом і згадали слово «банан», він би без жодних труднощів зрозумів, про що йдеться. У його мисленні одразу виник би образ довгого плоду — із жовтою шкіркою та світлою м’якою серцевиною, який росте на деревах і слугує їжею для людей та тварин. Якщо ви запитаєте когось про значення слова «коса», не даючи конкретного контексту, він може не зрозуміти, що саме ви маєте на увазі. Ви могли б говорити про: (1) інструмент для скошування трави; (2) довге заплетене волосся; (3) піщану смугу суші, що виступає в море або річку. Однак якщо ви скажете: «Дідусь нагострив косу, щоб викосити луг», ваш співрозмовник одразу зрозуміє, про що йдеться.
Те саме стосується й визначення слова «душа». Без контексту його важко, а то й неможливо, точно визначити. Чому так? Перш за все, слово «душа» в сучасній мові має відповідники в давньоєврейській та давньогрецькій мовах, якими спочатку була написана Біблія. Крім того, ці єврейські та грецькі слова можуть мати різні значення залежно від їхнього контексту. Щоб правильно зрозуміти ці значення, потрібно дослідити, як кожне слово використовується в різних місцях Писання, де воно з’являється.
Вживання слова «душа» в Писанні
Слово «душа» в Біблії (єврейське nephesh; грецьке psuche) використовується принаймні в чотирьох різних значеннях. По-перше, цей термін застосовується просто як синонім до слова «людина». Мойсей написав: «Усіх же душ (nephesh) від Якова було сімдесят п’ять» (Вихід 1:5; пор. Повторення Закону 10:22). У юридичних питаннях слово «душа» часто означало окрему особу. Господь сказав Мойсею: «Промов до ізраїльських синів, кажучи: Коли якась душа (nephesh) ненавмисно згрішить перед Господом в якійсь із тих речей, що Господь наказав, що їх не слід чинити…» (Левит 4:2). У Новому Завіті слово psuche використовується в тому ж значенні. У Діях 2:41 Лука записав: «Отже, вони, прийнявши [з любов’ю] його слово, охрестилися; і приєдналися до них того дня зо три тисячі душ (psuchai)». У Першому посланні Петра, говорячи про Потоп у книзі Буття, він зазначив, що «мало — усього вісім душ (psuchai) — врятувалося від води» (1 Петра 3:20). У всіх цих випадках мова йде про реальних людей — як індивідуально, так і колективно.
По-друге, слово «душа» використовується для позначення життєвої форми, яку людина має спільну з тваринами і яка припиняє існування після смерті. У Біблії Короля Якова (KJV) у Старому Завіті nephesh перекладається як «душа» 472 рази, як «життя» – 118 разів, і як «створіння» – 8 разів; psuche в Новому перекладається як «душа» 59 разів і як «життя» – 39 разів. У Буття 1:20, 24, 30 Бог говорить про nephesh hayyah — буквально «живих душ» або «душ життя». Описуючи покарання Божої кари над єгиптянами під час Виходу, псалмоспівець написав: «Не пощадив їхніх душ (nephesh) від смерті, а їхню худобу прирік на смерть» (Псалмів 77:50). У цьому випадку душі єгиптян означали їхнє фізичне життя і нічого більше. У Новому Завіті принцип залишається той самий. Христос сказав про людей: «Задля цього кажу вам: не журіться про своє життя (psuche), що будете їсти або що будете пити, ні про своє тіло…» (Матвія 6:25). У Луки 14:26 читаємо, що однією з умов учнівства було «зненавидіти» власну душу (psuche) — тобто бути готовим зректися себе аж до втрати життя заради Христа (пор. Луки 9:23; Об’явлення 12:11).
По-третє, поняття душі використовується для позначення різних емоцій або внутрішніх думок людини, що пояснює, чому nephesh у KJV перекладається як «серце» (15 разів) або «розум» (15 разів), а psuche – як «серце» (1 раз) і «розум» (3 рази). Людина покликана любити Бога всім своїм серцем і всією своєю душею (Повторення Закону 13:3). Із душі (nephesh) виходять знання та розуміння (Псалмів 138:14), думка (1 Самуїла 20:3), любов (1 Самуїла 18:1) і пам’ять (Плач Єремії 3:20). У розмові з книжником Ісус сказав: «Любитимеш Господа Бога свого всім своїм серцем, і всією своєю душею (psuche), і всією своєю думкою!» (Матвія 22:37).
По-четверте, слово «душа» використовується в Писанні для позначення тієї частини людини, яка є безсмертною і ніколи не вмирає. Ще в книзі Буття Біблія викладає таке поняття. Наприклад, коментуючи передчасну смерть Рахилі під час народження її сина, Мойсей написав: «Сталося ж, коли покидала її душа (nephesh), бо вона вмирала, то дала йому ім’я: Син мого болю. Батько ж назвав його: Веніамин» (Буття 35:18). Одного разу, коли пророк Ілля перебував у домі вдови в місті Сарепта, її син захворів і врешті помер. Але в тексті зазначено, що Ілля «закликав Господа і сказав: Господи, Боже мій, нехай же повернеться душа (nephesh) цієї дитини до неї» (1 Царів 17:21). Коли псалмоспівець молився до Господа про прощення, він вигукнув: «Я сказав: Господи, помилуй мене, зціли мою душу (nephesh), бо я згрішив проти Тебе» (Псалмів 40:5). У роздумах про остаточну долю тих, хто довіряв земним багатствам більше, ніж верховній владі Бога, псалмоспівець засмутився, що такі люди «уподібнені до нерозумних тварин, що гинуть…Проте Бог визволить мою душу з руки аду» (Псалом 48:13,16).
Багато років по тому Христос застеріг Своїх учнів: «Не бійтеся тих, хто вбиває тіло, душі ж (psuche) убити не можуть; бійтеся більше того, хто може і душу (psuche), і тіло погубити в геєні» (Матвія 10:28). У розмові з садукеями в Матвія 22 Господь процитував Вихід 3:6, де Бог сказав Мойсею: «Я є Богом Авраама, Богом Ісака, Богом Якова», а потім додав: «Богом не мертвих, а живих» (Матвія 22:32). Але коли Бог говорив це Мойсею, патріархи Авраам, Ісак і Яків уже сотні років були мертвими і покоїлися у своїх гробах. Якщо Бог не є Богом мертвих, а живих, висновок очевидний: Авраам, Ісак і Яків все ще мали життя. Як саме? Відповідь криється в тому, що їхні тіла померли, але їхні безсмертні душі — ні. Коли апостолу Івану було дозволено зазирнути до книги, запечатаної сімома печатями (Об’явлення 5:1), він «побачив під престолом душі (psuchas) вбитих за Боже Слово» (Об’явлення 6:9). Усі ці уривки вказують на те, що в людині є душа, яка ніколи не вмирає.
ПОХОДЖЕННЯ ДУШІ
Біблійне вчення про людину визнає, що вона складається з двох окремих частин — фізичної та духовної. Ми отримуємо уявлення про походження фізичної частини вже в Буття 2:7, де сказано: «І, взявши порох із землі, Бог створив людину, і вдихнув у її обличчя дихання життя, і стала людина душею живою (nephesh chayyah)». Важливо розуміти як те, про що говорить цей уривок, так і те, про що він не говорить. Буття 2:7 навчає, що людина отримала фізичне життя; воно не говорить, що людині було вкладено безсмертну природу.
Різноманітність термінів, що використовуються в англійських перекладах, спричинила певну плутанину щодо точного значення виразу «жива душа» або «жива істота». Деякі стверджували, наприклад, що в Буття 2:7 йдеться конкретно про те, що людина отримала свою безсмертну душу чи дух. Однак це не так, як показує детальніший аналіз як найближчого, так і віддаленого контексту. Апостол Павло процитував Буття 2:7 у 1 Коринтян 15:44-45, коли написав: «Сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне. Так і написано: Перша людина — Адам — став живою душею, а останній Адам — Дух, Який оживляє». Порівняння й протиставлення, яке апостол робить між «душевним тілом» першого Адама і Христом як «духом, що оживляє», є надзвичайно важливим для розуміння центральної думки Павла (а також теми великого «воскресного розділу» Біблії — 1 Коринтян 15) і не повинно бути проігнороване при дослідженні вислову Мойсея в Буття 2:7. Чи означає це, що людина має лише матеріальну природу і не має безсмертної душі? Ні, не означає!
Правдою є те, що як люди, так і тварини зрештою помирають, і в цьому відношенні «що більшого має людина від тварини?» (Еккл 3:19). Однак, хоча обидва створіння названі «живими душами» (nephesh chayyah), Писання ясно показує, що Бог зробив для людини щось особливе. У Буття 1:26-27 записано: «І сказав Бог: Створімо людину за Нашим образом і подобою…І створив Бог людину — за Божим образом створив її; Він створив їх чоловіком і жінкою». Ніде в Біблії не сказано і не натякнуто, що тварини створені за образом Божим. Що ж тоді відрізняє людину від тварин?
Відповідь, звісно, частково полягає в тому, що людина має безсмертну природу, а тварини — ні. Бог Сам є Духом (Івана 4:24), і Дух «тіла й костей не має» (Луки 24:39). Отже, певним чином Бог вклав у кожну людину частину Своєї власної сутності — у тому сенсі, що люди володіють безсмертним духом, який ніколи не помре. Пророк Захарія говорив про Господа, «простягнув небо, оснував землю і створив дух (ruach) людини в ній» (Захарії 12:1). Єврейське слово yatsar означає «створювати», «формувати» або «ліпити». Це те саме слово, яке використане в Буття 2:7, що вказує на те, що як фізичне тіло людини, так і її духовна природа були сформовані, виліплені, змодельовані Богом.
Як Творець, Бог «ініціює» те, що ми називаємо безсмертною природою людини (тобто її душу чи дух). Цар Соломон у книзі Екклезіяста написав: «І порох повернеться в землю, як був, а дух (ruach) повернеться до Бога, Який його дав» (Екклезіаст 12:7). Фізичне тіло людини було створене з фізичного пороху землі. Чи не логічно припустити, що її духовна частина була створена з того, що є духовним? Коли автор послання до Євреїв назвав Бога «Отцем духів» (Євреїв 12:9), він тим самим вказав на Божественне походження душі.
КОЛИ ЛЮДИНА ОТРИМУЄ СВОЮ БЕЗСМЕРТНУ ПРИРОДУ?
Коли людина отримує свою душу? В одному з найбільш яскравих уривків Біблії щодо цього питання Яків написав: «Тіло без духа мертве» (Якова 2:26). Це коротке, але важливе спостереження, натхнене Святим Духом, несе величезний зміст. Без присутності духа (що в цьому уривку є синонімом душі) фізичне тіло не може жити. Однак із цього висновку Якова випливає важливий наслідок: якщо тіло живе, значить, дух повинен бути присутнім!
Але коли саме починається життя? Відповідь проста: воно починається при зачатті. Коли чоловіча та жіноча гамети зливаються, утворюючи зиготу, саме в цей момент починається формування нового тіла. Протягом 72 годин після запліднення зигота (яка тепер називається ембріоном) поділяється чотири рази і складається з шістнадцяти клітин. Кожна клітина ділиться ще до того, як досягне розміру вихідної клітини, тому з кожним поділом клітини стають дедалі меншими. До кінця першого місяця ембріон досягає лише 3 мм у довжину, але вже складається з мільйонів клітин. До кінця дев’ятого місяця, якщо все відбувається нормально, дитина готова до народження. Один біолог (автор широко використовуваного університетського підручника з біології) зазначив: «Щойно яйцеклітина стикається з головкою сперматозоїда, вона зазнає бурхливих пульсуючих рухів, які з’єднують 23 хромосоми сперматозоїда з її власним генетичним набором. Із цієї єдиної клітини (діаметром близько 0,14 мм) через 266 днів народиться немовля вагою кілька кілограмів, що складатиметься з трильйонів клітин» (Воллес, 1975, с. 194, вид. додано[1]).
Чи «воно» живе? Звичайно, «воно» живе. Розгляньмо такі наукові факти щодо життєздатності плода:
- Серце дитини формується до кінця третього тижня після зачаття, і скорочення починаються на 21-22-й день; на 22-23-й день починає розвиватися нервова трубка.
- До двох місяців серце б’ється так сильно, що лікар може прослухати його за допомогою доплерівського стетоскопа, а до кінця п’ятого тижня серце повністю поділене на відділи.
- На 40-й день після запліднення можна зафіксувати електричні хвилі (зареєстровані за допомогою електроенцефалограми), що вказують на активність мозку.
- На 26-27-й день починає формуватися дихальна система, включаючи гортань, трахею, бронхи та легені.
- На початку четвертого тижня вже сформовані печінка, жовчний міхур і жовчовивідні протоки.
- До двох місяців ембріон має чітко виражені людські риси. Усе «на місці» — ноги, руки, голова, органи тощо. При детальному розгляді видно відбитки пальців. Хоча він менший за 2,5 см, у нього вже є голова з очима та вухами, проста травна система, нирки, печінка, серце, що б’ється, власний кровообіг і зародок мозку.
- Ненароджена дитина гикає, смокче палець, прокидається і засинає.
- Ненароджена дитина реагує на дотик, біль, холод, звук і світло.
Чи ця дитина жива? Чи знаєте ви якусь неживу істоту, що досягає таких дивовижних результатів?
Як саме Бог розглядає цю ще ненароджену, але вже цілком сформовану як людину дитину? Він сказав пророку Єремії: «Раніше, ніж Я тебе створив у лоні, Я тебе знаю, і раніше, ніж ти вийшов із лона, Я тебе освятив» (Єремії 1:5, вид. додано). Господь знав пророка ще в утробі матері та розглядав його як живу людину. Ба більше, Бог уже освятив Єремію. Якби його мати зробила аборт, вона б убила того, кого Сам Бог визнав живою людиною. Те саме стосується пророка Ісаї, який сказав: «Від лона моєї матері Він назвав моє ім’я…А тепер так говорить Господь, Котрий мене створив з лона Своїм рабом…» (Ісаї 49:1,5, вид. додано). Господь не лише вважав Ісаю особистістю до його народження, але навіть назвав його по імені.
Давид у Псалмі 139:13-16 дав один із найчіткіших і найпереконливіших описів природи й важливості життя в утробі:
Я прославлятиму Тебе, бо Ти вельми дивовижний, і дивовижними є Твої діла, — моя душа це дуже добре знає. Не були приховані від Тебе мої кості, які Ти сформував у тайні, і моє єство було в земних глибинах. Мене несформованого бачили Твої очі, і в книзі Твоїй записані будуть усі; упродовж днів вони будуть сформовані, і ніхто в них.
Вирази «Ти сформував у тайні» і «моє єство було в земних глибинах» стосуються розвитку псалмоспівця в утробі матері. Зверніть увагу, що Давид використовує займенники «я», «мене», «мій», говорячи про себе ще до народження. Це показує, що Давид розглядав себе як живу людину, адже ніхто не може говорити про себе, не маючи на увазі живу істоту. Біблія чітко визнає, що ще до народження люди є живими особистостями.
Той факт, що зигота/ембріон/плід є живим, стає критично важливим для відповіді на запитання: «Коли людина отримує свою безсмертну природу?» Коли Яків зауважив, що «тіло без духа мертве» (Якова 2:26), з цього автоматично випливає, що якщо тіло живе, значить, дух уже присутній. Оскільки зигота/ембріон/плід є живим на всіх етапах свого розвитку, він повинен мати душу вже при зачатті. Жоден інший погляд не узгоджується ані з біблійними, ані з науковими доказами.
ВИСНОВКИ
У цьому уроці ми дізналися, що слово «душа» може мати різні значення. Ми також дізналися, що Бог є джерелом душі, яка дається людині при зачатті. У наступному уроці ми продовжимо вивчення душі, досліджуючи її природу та долю.
Питання—Урок 6
ПРАВДА ЧИ НЕПРАВДА
Напишіть ПРАВДА або НЕПРАВДА у пропусках перед наступними твердженнями.
- ______________ Тварини мають безсмертну природу.
- ______________ Коли Біблія використовує слово «душа», воно завжди означає безсмертну частину людини.
- ______________ Біблія не вчить, що тварини створені за образом Божим.
- ______________ Досить легко визначити слово «душа», не вивчаючи контексту, у якому воно використовується.
- ______________ Якщо ми хочемо знати істину про душу, то повинні глибоко досліджувати Біблію та бути готовими прийняти те, що вона говорить.
- ______________ Якщо тіло живе, значить, дух має бути присутнім.
- ______________ Слово «душа», що використовується в сучасній мові представлено різними словами в єврейській та грецькій мовах, якими була написана Біблія.
- ______________ У Біблії тварин іноді називають «живими душами».
ВИБІР ВІДПОВІДІ
Обведіть правильну відповідь(і).
- Коли людина отримує свою безсмертну душу?
- (a) При народженні
- (b) У 12-річному віці
- (c) При зачатті
- Ніколи
- Слово «душа» у Біблії використовується щонайменше в скількох різних значеннях?
- (a) 100
- (b) 2
- (c) 4
- (d) 20
- Яке єврейське слово означає «душа»?
- (a) psuche
- (b) nephesh
- (c) logos
- (d) agape
- Що, згідно з Буттям 2:7, було дано людині?
- (a) Фізичне життя
- (b) Безсмертна природа
- (c) Дев’ять життів
- (d) Кілька днів для життя на Землі
- Коли у дитини починає битися серце?
- (a) Через 18-25 днів після зачаття
- (b) Безпосередньо перед народженням
- (c) При народженні
- (d) Через 6 місяців після зачаття
ВСТАНОВІТЬ ВІДПОВІДНІСТЬ:
Встановіть відповідність між пов’язаними поняттями (впишіть правильну літеру у пробіл біля кожного номера).
- _____ Бог є Отцем духів
- _____ «Раніше, ніж ти вийшов із лона, Я тебе освятив»
- _____ Слово Бога є істиною
- _____ «Дух повернеться до Бога, Який його дав»
- _____ Бог створив дух людині в ній
- _____ Бог створив людину за Своїм образом
- _____ Бог є Богом живих
- _____ Тіло без духа мертве
- Захарії 12:1
- Буття 1:26-27
- Екклезіаста 12:7
- Якова 2:26
- Івана 17:17
- Матвія 22:32
- Євреїв 12:9
- Єремії 1:5
ЗАПОВНІТЬ ПРОПУСКИ
- ______________ не може надати відповіді на питання про душу людини, оскільки вони знаходяться за межами її ______________ .
- Щоб правильно зрозуміти різні значення слова «душа», потрібно дослідити, як кожне слово використовується в різних ______________ ______________ , де воно з’являється.
- «Душа» грецькою мовою це ______________ .
- Із ______________ клітини (діаметром близько 0,14 мм) через _____ днів народжується немовля вагою кілька кілограмів, що складається з ______________ клітин.
- Біблійне вчення про людину визнає, що вона складається з _____ окремих частин — ______________ та ______________ .
[1] Воллес, Роберт А. (1975). Біологія: Світ життя. Пасифік-Палісейдс, Каліфорнія: Goodyear.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
