Єдиний і істиний Бог

Біблія містить безліч місць, які, якщо цитувати без урахування близького й ширшого контекстів, можна всіляко перекручувати. Як «доказ» того, що нам не слід працювати, аби забезпечувати матеріальні потреби своєї родини, дехто цитує слова Ісуса: «Не працюйте для поживи, яка гине, але для поживи, яка залишається на вічне життя» (Івана 6:27). Щоб показати, нібито Ісус брехав, критик Біблії може навести Його визнання: «Якщо Я свідчу Сам про Себе, то Моє свідчення неправдиве» (Івана 5:31). Ті, хто виключає хрещення з Божого плану спасіння, часто цитують Івана 4:2: «Сам Ісус не хрестив, а лише Його учні». Проте коли читач Біблії «правильно розділяє» слово істини (2 Тимофія 2:15) або «вправно тлумачить слово істини» (пер. значення), він пам’ятає, що «начало Твоїх слів — правда» (Псалмів 118:160; вид. додано). Оскільки Біблія навчає: «Якщо хто не хоче працювати, хай не їсть» (2 Солунян 3:10; пор. 1 Тимофія 5:8), Ісус аж ніяк не натякав, що працювати, аби годувати свою сім’ю, — це зле (Івана 6:27). «Він лише підкреслив, що духовна пожива важливіша за тілесну, а відтак має мати вищий пріоритет» (Батт, 2003; вид. в ориг.¹). Ісус не визнавав жодного лукавства в Івана 5:31. Він лише констатував, що згідно із законом (пор. Второзаконня 19:15) Його свідчення, подане без інших свідків, вважалося б недійсним або недостатнім для встановлення істини (пор. Івана 8:13–20; див. Лайонс, 2004²). Так само Ісус ніколи не навчав, що хрещення не потрібне для спасіння. Навпаки, Він учив протилежного (пор. Івана 3:3, 5; Марка 16:16; Матвія 28:18–20; див. Лайонс, 2003³).

Розгляньмо ще один «текст-доказ» з Євангелія від Івана щодо природи Христа. Дехто (наприклад, Свідки Єгови) твердить, що Ісус не був Богом, бо одного разу молився до Отця: «Вічне життя є те, щоби знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, — Ісуса Христа» (Івана 17:3; пор. «Чи слід вам вірити…?», 2000⁴). Нібито, назвавши Отця «єдиним істинним Богом», Ісус виключив Себе з божественності. Однак таке тлумачення Івана 17:3 суперечить численним іншим місцям у самому Євангелії від Івана. Від початку до кінця Іван свідчить про божество Христа. Декілька свідчень із Євангелія від Івана:

• У першому ж вірші Євангелія апостол засвідчив: «На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог» (вид. додано; пор. 1:14, 17).
• Двома віршами далі читаємо: «Усе через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало» (Івана 1:3).
• Ще в першому розділі Іван свідчить, що Іван Хреститель — це той, про кого Ісая провістив: «Приготуйте… дорогу для Господа» (Ісаї 40:3; Івана 1:23; пор. 14:6). Для Кого ж Іван Хреститель готував дорогу? Ісая називає Його «Ягве» (Господь). Апостол Іван, так само як і Іван Хреститель, називають цього Ягве «Ісусом» (Івана 1:17), «Христом» (3:28), «Словом» (1:1), «Світлом» (1:7), «Агнцем» (1:29), «Істиною» (5:33) тощо.
• Коли самарянка біля Якової криниці сказала Ісусові: «Знаю, що прийде Месія» (Івана 4:25), Ісус відповів: «Це Я – Той, хто говорить з тобою» (4:26). Ісая провістив, що Месію зватимуть «Бог Сильний» (9:6) і «Ягве» (40:3). Отже, стверджуючи, що Він — Месія, Ісус заявляв, що Він — Бог.
• В Івана 9 Ісус чудесно зцілив чоловіка, сліпого від народження (9:1). Коли цей чоловік у синагозі назвав Ісуса пророком (9:17), йому наказали «віддати славу Богові», а не Ісусові, бо нібито Ісус «грішник» (9:24). Згодом, коли вигнанець із синагоги визнав віру в Ісуса і вклонився Йому (гр. proskuneō) (9:38), Ісус прийняв поклоніння. У Євангелії від Івана це слово вжито 11 разів: дев’ять — про поклоніння Отцеві (Івана 4:20–24), один раз — про греків, що прийшли «поклонитися» в Єрусалимі на Пасху (12:20), і один — про поклоніння Ісусові з боку зціленого, який щойно визнав у Ньому віру. Приймаючи поклоніння, Ісус підтвердив Своє божество (пор. Матвія 4:10; Євреїв 1:6).
• На Святі Оновлення в Єрусалимі Ісус сказав: «Я і Отець — ми одне» (Івана 10:30). «І знову юдеї взялися за каміння, щоб Його каменувати» (10:31). Чому? Вони сказали: «Не за добрі діла каменуємо Тебе, але за богозневагу, за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом!» (10:33; вид. додано; пор. 5:17–18).
• Після воскресіння апостол Хома звернувся до Ісуса: «Господь мій і Бог мій!» (Івана 20:28). Ісус відповів: « Тому що ти побачив Мене, ти повірив? Блаженні ті, які не бачили, а повірили!» (20:29). Зверни увагу: Ісус не заперечив Своєї божественності; навпаки, визнав віру Хоми і благословив майбутніх віруючих. У що саме вони мають увірувати? У те, що щойно визнав Хома: Ісус є Господь і Бог.

У загальному контексті Євангелія від Івана, сповненого висловів, що свідчать про божество Ісуса, апостол записав молитву Ісуса до Отця у ніч зради (Івана 17). Але як узгодити твердження Ісуса про те, що Його Отець є «єдиний істинний Бог» (17:3), зі свідченнями Ісуса, апостола Івана, Івана Хрестителя, Хоми тощо про божество Христа? Коли зрозуміти, що вислів Ісуса спрямований проти фальшивих богів світу, а не проти Нього Самого, тоді згадка про Отця як «єдиного істинного Бога» ідеально узгоджується з численними місцями Писання, які засвідчують божество Христа (зокрема й поза Євангелієм від Івана; пор. Матвія 1:23; Колосян 2:9; Євреїв 1:5–13). Увечері напередодні розп’яття цілком природно, що Ісус молився, аби «всяке тіло/усі люди» (Івана 17:2), багато з яких були (і є) язичницькими ідолянами, прийшли до пізнання «єдиного істинного Бога» і отримали життя вічне (17:3). Отже, Ісус протиставив Себе не Отцеві, а «всім формам язичницького політеїзму, містичного пантеїзму та філософського натуралізму» (Джемісон та ін., 1997⁵).

Ба більше, якщо посилання Ісуса на Отця як «єдиного істинного Бога» нібито виключає Сина з божества, тоді (для послідовності) Ісус також мав би бути позбавлений титулу Спасителя людини. Проте Ягве сказав: «Я — Бог, і немає крім Мене того, Хто спасає!» (Ісаї 43:11; пор. Осії 13:4; Юди 25), тоді як Павло й Петро неодноразово називають Ісуса нашим «Спасителем» (Ефесян 5:23; Филип’ян 3:20; 2 Тимофія 1:10; 2 Петра 1:1, 11; 2:20 тощо). Так само, якщо нібито виключити Ісуса з Божества (через хибне тлумачення Івана 17:3), то чи слід, скажіть, виключити Бога Отця, не називаючи Його «Господом» людини? До церкви в Ефесі Павло писав, що є «один Господь» (Ефесян 4:5), а Юди 4 називає «нашим єдиним Володарем і Господом» Ісуса Христа. Водночас у Новому Завіті титул «Господь» вживається і щодо Отця (Матвія 11:25; Луки 1:32; Дії 1:24), і щодо Святого Духа (2 Коринтян 3:17).

Отож, коли Біблія звіщає, що є лише один Бог, один Спаситель, один Господь, один Творець (Ісаї 44:24; Івана 1:3), то і розум, і об’явлення вимагають розуміти це як виключення всіх і всього — окрім триєдиного Бога. Як слушно зазначив колишній Свідок Єгови Девід Рід: «Називання Ісуса нашим «єдиним» Господом не заперечує Господства Отця та Святого Духа; так само й називання Отця «єдиним» істинним Богом не виключає Сина і Святого Духа з Божества» (1986, с. 82⁶).

¹ Кайл Батт (2003), «Ношення золота й плетених зачісок», Apologetics Press, https://apologeticspress.org/articles/2264.

² Ерік Лайонс (2004), «Чи був Ісус гідним довіри?», Apologetics Press, https://apologeticspress.org/articles/516.

³ Ерік Лайонс (2003), «Вчення Біблії про хрещення: суперечливе чи взаємодоповнювальне?», Apologetics Press, https://apologeticspress.org/articles/617.

⁴ «Чи слід вам вірити в Трійцю?» (2000), The Watch Tower Bible and Tract Society.

⁵ Роберт Джемісон та ін. (1997), Коментар Біблії Джемісона, Фосета і Брауна (електронна база даних: Biblesoft).

⁶ Девід Рід (1986), Свідки Єгови: відповіді вірш за віршем (Ґранд-Репідс, Мічиган: Baker).

Published November 12, 2025

REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.

Reproduction Stipulations→