Чому Біблію так важко зрозуміти?
СТАТТЯ КОРОТКО
Біблія утвердилася як найпоширеніша книга, яку коли-небудь друкували. Проте, попри мільярди примірників, що були розповсюджені, нерідко трапляється, що багато людей не читають цю книгу. Коли їх запитують, чому вони відкладають вивчення Біблії, багато хто відповідає, що хотіли б її читати, але вона така важка для розуміння, що вони вирішили, ніби зусилля не варті того. Чи справді Біблія настільки складна для розуміння, що її істинний зміст доступний лише небагатьом ученим? Коротке дослідження теми показує, що Бог надихнув книгу, яка є зрозумілою навіть для наймолодших читачів, однак може духовно кидати виклик найстараннішому студентові Слова протягом усього життя.
Більшість християн, які коли-небудь намагалися поговорити з кимось про Бога, чули запитання, чому Біблію так важко зрозуміти. Ідея, що стоїть за цим запитанням, полягає в тому, що якщо Бог досконалий і все знає, і якщо Він хоче, щоб усі люди знали Його волю, то хіба Він не написав би дуже просту книгу, яку кожен міг би легко зрозуміти? Чи справді Біблію важко зрозуміти? І якщо так, то чому люблячий Бог написав би таку книгу?
Перш ніж відповідати, уважно придивіться до запитання
Християни зазвичай сприймають це питання буквально. Нам здається, що слід відповісти на нього так, як воно подано, адже всі ми стикалися з уривками, які важко зрозуміти. Однак річ у тім, що саме формулювання питання передбачає правильність певної ідеї, яка насправді є хибною. Це один із тих типів питань, на які, якщо відповісти так, як вони поставлені, можна загнати себе у глухий кут. Ми всі знайомі з подібними питаннями. Наприклад, хтось може запитати чоловіка: «Ви вже перестали бити свою дружину?» Відповідь «так» чи «ні» припускає — або, принаймні, створює враження — що цей чоловік у якийсь момент таки бив свою дружину. Якщо ж він ніколи цього не робив, то повинен уточнити саме питання. Він може наполягати, що не може відповісти в тій формі, в якій воно поставлене, адже ніколи не бив дружину. Ми бачимо, наскільки підступними можуть бути такі запитання. «Чому Біблія така важка для розуміння?» — це одне з них. Якщо почати відповідати на нього в поданій формі, то дозволяєш тим, хто питає, припустити, що вся Біблія важка для розуміння. А це просто не відповідає дійсності. У Біблії є безліч уривків, що складаються з тисяч легких для розуміння слів. Розповідь про мудреців, які прийшли зі сходу, щоб поклонитися немовляті Ісусу у Віфлеємі, цілком зрозуміла навіть для маленьких дітей (Матвія 1:18–2:12). Опис того, як юдейські правителі влаштували Ісусу фальшивий суд і підступом схилили Пилата до Його розп’яття, не становить труднощів для сприйняття (Марка 14–15). Заповідь «не красти», а натомість працювати чесно — максимально проста для розуміння (Ефесян 4:28). Переважна більшість Біблії цілком зрозуміла.
Коректніше було б переформулювати запитання так: «Чому деякі частини Біблії важко зрозуміти?» Дійсно, деякі місця у Святому Письмі є складними для сприйняття — сама Біблія це визнає. Петро писав про послання апостола Павла: «..так, як і в усіх посланнях, де він про це говорить. У них є дещо важко зрозуміле, що ненавчені та нестійкі перекручують, як і інші Писання, — собі на власну погибель» (2 Петра 3:161). Цей вислів натякає, що більшість з того, що пише Павло, доволі зрозуміле, але дещо дійсно складніше. Петро далі пояснює, що ті, хто перекручує ці складні місця, є «неуками» й «нестійкими». Він додає, що вони чинять так само і з частинами Біблії (іншими Писаннями), які зовсім не є важкими для розуміння.
Ситуацію можна пояснити на прикладі фізики. Припустімо, хтось питає: «Чому фізика така важка для розуміння?» Той, хто проводив час у класі, вивчаючи рівняння прискорення й інші складні математичні формули, одразу прийме це питання як належне й намагатиметься пояснити складні аспекти науки. Але не всі аспекти фізики важкі для розуміння. Насправді, якщо вам вдається прожити цілий день, то ви вже маєте цілком практичне уявлення про фізику. Навіть малі діти швидко засвоюють, що не можна стрибати з високих будівель, виходити перед машиною, пірнати обличчям у бетон, кидати м’ячі у скляні вікна, стояти під падаючим деревом чи зіскакувати з велосипеда на великій швидкості. Поняття гравітації, хоч і може бути виражене складними рівняннями, на базовому рівні зрозуміле навіть дітям. Безперечно, вивчення субатомних частинок, відносності чи квантової фізики може швидко стати надзвичайно складним. Та все ж більшість людей чудово орієнтуються у великій частині фізики. Так само і з Біблією: хоча може бути важко зрозуміти, кого означає число 666 (Об’явлення 13:18), або хто такий «людина беззаконня» (2 Солунян 2:3), більшість Біблії є дуже простою для розуміння. Любити ближнього, прощати інших, годувати бідних, допомагати хворим, дбати про вдів і сиріт, молитися за ворогів — це настанови, які розуміють навіть наймолодші з нас.
Ви маєте знати лише те, що повинні знати
Можна запитати: якщо у Біблії є складні місця, чи не означає це, що всі люди повинні знати навіть найскладніші частини, аби зрозуміти, чого Бог від них хоче? Біблія відповідає на це, пояснюючи, що кожна людина несе відповідальність лише за ті аспекти Божого Слова, які вона повинна знати. Це очевидно: людина, яка є християнином 30 років і весь цей час мала доступ до Писання, природно розумітиме Боже Слово краще, ніж новонавернений, який лише нещодавно познайомився з Божим Словом. Біблія ілюструє цю думку, порівнюючи тих, хто мав мало можливостей «перетравити» Боже Слово, з немовлятами, яким потрібне молоко, а не тверда їжа (1 Петра 2:2). Коли «немовля» у Слові зростає, воно має поступово доходити до глибшого розуміння Бога і Його Слова та починати опановувати складніші аспекти Біблії. Іноді, однак, люди, які вже мали б розуміти більше, не зростають, як слід. Автор послання до Євреїв докоряє своїм читачам: «Адже ви, з огляду на вік, мали би бути вчителями, однак знову потребуєте, щоби хтось вас навчав початкових принципів слів Божих, — потребуєте молока, а не твердої їжі. Адже кожний, хто вживає молоко, ще недосвідчений у слові праведності, оскільки є немовлям. А тверда їжа — для дорослих, які мають вироблені звичкою почуття розрізняти добро і зло» (Євреїв 5:12–14). Зверніть увагу: автор визнає, що колись його читачі були «немовлятами» і відповідали лише за засвоєння «молока» Слова. Та той час минув, а вони не натренували себе розуміти складніші аспекти духовної реальності. Бог ніколи не покладатиме на людей відповідальність за розуміння більшого обсягу Його волі, ніж дозволяють їхні життєві обставини та здібності. Тринадцятирічний підліток, який щойно став християнином, не осягне стільки ж про Бога і духовний світ, скільки вірний християнин, що вивчає Біблію п’ятдесят років.
7 поширених причин, чому люди неправильно розуміють Біблію
1: Вони її не читають
Головна причина, через яку багато хто не розуміє Біблію, проста: вони її не читають. Багато людей цього хочуть. Вони дають собі обіцянки. Вони купують і читають інші книжки про неї. Вони говорять про те, що читатимуть її. Вони навіть щороку на початку року твердо вирішують прочитати Біблію повністю. На жаль, однак, усі ці наміри й розмови рідко приводять до реального читання Писання. Парадоксально, але люди часто скаржаться, що не читають Біблію, бо її важко зрозуміти. Звісно, її буде важко зрозуміти, якщо ми її не читаємо.
Будь-яку книгу, що містить корисну інформацію, потрібно читати, аби її зрозуміти. Автори Біблії висловили цю думку достатньо ясно. Павло сказав, що Бог відкрив йому вістку, яку він потім виклав письмово для ефесян. Далі він зазначив: «із чого, коли читаєте, ви можете збагнути моє розуміння Христової таємниці» (Ефесян 3:4). У первісній мові листа Павла до Ефесян не було прихованих кодів. Не потрібно було жодних особливих формул, щоб відкрити «таємницю» Христа. Вони просто мали прочитати натхненне послання Павла, записане в книзі Ефесян (і в усьому Новому Заповіті).
Ідея читання Слова передбачала розуміння того, що дехто з тих, хто чутиме Слово, не вмів читати. В Об’явленні 1:3 сказано: «Блаженний той, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва та дотримується написаного в ньому, адже час близький!». У багатьох ранніх зібраннях Церкви був час, коли читач вставав і вголос читав Писання, що видно з Об’явлення 1:3. І слухачі, і читачі тоді отримували заклик «дотримуватися» (коритися) тому, що написано в Біблії. Може бути правдою, що людина погано читає або має слабкий зір чи іншу фізичну ваду, яка перешкоджає читанню. Проте суть ясна: приймай Боже Слово в розум через читання або слухання й застосовуй його в житті. В 1 Тимофія 4:13 Павло сказав Тимофію: «Поки прийду, приділяй увагу читанню, розраді та навчанню». У перекладах NIV і ESV цей вірш подано як «публічне читання», тобто Тимофій мав регулярно публічно читати Писання для Церкви.
Звідки успішний біржовий брокер знає, яку акцію купити, коли її купити і коли продати? Він вивчає ринок, переглядає дані, слухає подкасти й занурюється в інформацію. Звідки завзятий користувач купонів знає, які продукти купувати в яких магазинах і як різати й збирати купони, щоб щороку заощаджувати тисячі доларів? Він переглядає газети, рекламні оголошення магазинів і онлайн-матеріали про розпродажі, витрачаючи години лише на підготовку до походу в магазин. Як успішна лікарка вчиться лікувати пацієнтів із хворобами чи станами, з якими вона ще не стикалася? Вона вивчає літературу, переглядає найсвіжіші результати досліджень і звертається до наукових робіт і журналів, що подають найбільш актуальні відомості з проблеми. Подібно до цього, якщо ти хочеш розуміти Біблію, ти маєш «постаратися представити себе гідним перед Богом, бездоганним працівником, який наставляє на принципи істини» (2 Тимофія 2:15). Щоб зрозуміти Біблію, її просто необхідно читати.
2: Метод випадкового уривку
Багато хто з нас так робив. Лежачи в ліжку перед сном, ми відчуваємо потребу в «щоденній дозі» Біблії. Отже, перевертаємося, беремо Біблію з тумбочки й думаємо, що Господь якимось чином «покаже нам» те, що Він хоче, аби ми зрозуміли, спрямувавши сторінки відкритися саме на потрібному місці в цей період нашого життя. Тоді ми розкриваємо Біблію, опускаємо палець на сторінку й починаємо читати. Що станеться, якщо ми натрапимо на Йова 22:3 і прочитаємо слова Еліфаса: «Адже яка користь Господу, якщо ти був невинний у вчинках? Чи вигода, що ти простою тримав свою дорогу?» Далі Еліфас звинувачує Йова: «Хіба твої злодіяння не є великими, а твої гріхи незчисленні? А ти брав у заставу у твоїх братів за ніщо, — одяг же нагих ти забирав» (22:5-6)2. А що нам робити, коли розкриваємо Псалмів 136:9 і читаємо: «Блаженний той, хто візьме й розіб’є об скелю твоїх немовлят!»3? Або: «Я зненавидів життя, бо лукаве переді мною творіння зроблене під сонцем, бо все — марнота і бажання духа. Я зненавидів увесь мій труд, яким я працюю під сонцем, бо залишаю його людині, що буде після мене» (Екклезіаста 2:17–18).
Такий несистематичний підхід до Біблії неодмінно спантеличить навіть найщирішого читача. Уявіть, що ви застосовуєте метод випадкового уривку до інструкції з користування вашим новим телефоном. Ви намагаєтеся його ввімкнути, а відкриваєте розділ про завантаження зображень. Або що це був би «метод» з’ясувати, як замінити колесо за мануалом автомобіля, коли ви стоїте на узбіччі з проколом. Уявіть слабкого учня з алгебри, який на початку семестру практикує цей метод, відкриває підручник на кінці й «пірнає» в матеріал, намагаючись осягнути поняття. Щоб розуміти Біблію, слід докласти свідомих зусиль: читати її всю в контексті й систематично. Звісно, багато біблійних уривків цілком доречно читати окремо, і вони потребують мінімального контексту чи знання навколишнього матеріалу. Але звичний метод випадкового уривку неминуче призведе до непорозуміння та розчарування.
3: Незнайомі давні звичаї та практики
Мойсей написав перші п’ять книг Старого Заповіту в середині XV ст. до Р. Х. Останні книги Нового Заповіту були завершені до 100 р. після Р. Х. Це означає, що сучасна людина відділена від навіть найпізніших частин Біблії майже двома тисячоліттями. Іноді звичаї та практики давнього світу для нас незнайомі, через що ми неправильно розуміємо, що саме має на увазі текст. Наприклад, Приповісті 20:10 кажуть: «Вага, що недоважує чи переважує, і подвійна міра, — те й друге нечисте перед Господом». Що ж такого поганого в «подвійних» або «нерівних» мірах? Чому Бог їх ненавидить? У давнину купці часто купували й продавали такі матеріали, як зерно, золото й срібло, що потребували зважування. Нечесні торговці мали дві системи гир. Одну — для купівлі, іншу — для продажу. Припустімо, фермер приніс своє зерно, і перекупник погодився купити один кг. Підступний покупець тягнеться до мішечка з «покупними» гирями й дістає гирю з написом «1 кг». Насправді вона трохи важча за кг, тож купець отримує більше ніж один кг зерна за ціну кг. Коли ж купець продає зерно, він дістає «продажну» гирю з тим самим написом «1 кг», але вона важить менше за кг. Отже, продаючи «1 кг», він відміряє менше, ніж кг. У підсумку операція «купити 1 кг» і «продати 1 кг» приносить нечестивому ділкові надлишок зерна там, де мала б бути точна рівність обміну. Обидві гирі позначені однаково, та їхня вага різна. Знання цього давнього звичаю допомагає зрозуміти, що автор Приповістей засуджує корисливі, нечесні торгові практики.
4: Плутані та неточні переклади
Ми всі чули вислів «втрачено під час перекладу». Процес передання повідомлення з однієї мови іншою — справа непроста. Ті, хто взяв на себе відповідальність перекладати Біблію з мов оригіналу, часто ставилися до цього вкрай серйозно й докладали великих зусиль, щоб зробити переклади якнайточнішими. Результатом стало чимало дуже корисних і точних видань та перекладів Біблії. Попри всі ці старання, важливо розуміти, що не існує досконалого перекладу. Первісне послання, яке Бог безпосередньо надихнув для авторів оригінальних рукописів Біблії, є Богонатхненним, але переклади цього послання — ні. Тому інколи трапляються невдалі переклади окремих уривків, що спричиняють плутанину й непорозуміння.
Один із таких уривків — Дії 2:29. У цьому контексті Петро проповідував першу записану Євангелізаційну проповідь тим, хто був у Єрусалимі на день П’ятидесятниці. Він наводив пророцтва Старого Заповіту, щоб засвідчити, що Христос помер, але й воскрес із гробу. Він цитував Псалом 15 і ствердив, що автор цього псалма, цар Давид, «пророче говорив про воскресіння Христа, що Він не залишиться в аді, і тіло Його не побачить тління» (Дії 2:31). Картину, яку створює такий переклад Дій 2:31, можна зрозуміти так, ніби Ісус пішов до пекла, куди засуджуються грішники на вічність. Насправді цей вірш використовували, щоб навчати тому що, нібито тим, хто перебував у пеклі тоді, була дана друга нагода покаятися під час проповіді Ісуса. Це невдале передавання сенсу також сприяло формуванню уявлення про чистилище та думки, що після смерті людина має другу можливість коритися Богові в потойбіччі4.
Похибка полягає у вживанні слова «ад». Грецький текст уживає слово hades. Hades — це назва царини всіх померлих. Це грецький відповідник єврейського sheol і він не розрізняє між тими, хто помер у спасенному стані, і тими, хто помер загиблим. Це просто сфера всіх померлих — і праведних, і безбожних. Натомість поняття пекла пов’язане з участю безбожних померлих. У Марка 9:43 читаємо: «І якщо тебе спокушає твоя рука, відрубай її; краще тобі калікою ввійти до життя, ніж, маючи обидві руки, потрапити до геєни, у невгасимий вогонь». У цьому вірші йдеться про пекло, але вживається не слово hades (сфера всіх померлих), а gehenna — місце, де «вогні пекла» палатимуть вічно. Ісус ніколи не йшов у gehenna. Навпаки. На хресті розбійник попросив Ісуса згадати його, коли Господь прийде в Своє Царство. Ісус відповів: «Запевняю тебе: сьогодні ти будеш зі Мною в раю!» (Луки 23:43). Коли Ісус помер на хресті, Він не пішов до пекла, Він пішов у рай.
Щоб глибше зрозуміти ситуацію, звернімося до Луки 16:19–31. Тут міститься історія про багача та Лазаря. Очевидно, багач був жадібним і байдужим до нужденного стану Лазаря. Текст каже, що обидва померли. Обидва ввійшли в царину hades — сферу всіх померлих. Проте перебувають вони в різних місцях у hades. Лазар — у частині царини мертвих, що названа «лоном Авраамовим» (16:22). Це і є рай, про який Ісус говорив розбійнику на хресті. Про долю багача сказано: «І, терплячи муки аду (hades), він звів свої очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні» (16:23). Зауважте: місце «мук» розташоване в hades поряд із лоном Авраамовим. Далі текст зазначає, що перейти з місця мук до лона Авраамового неможливо й що долі померлих Лазаря й багача запечатані навіки (16:27). Повертаючись до Дій 2: коли Ісус помер, Він не пішов у муки чи в gehenna, Він пішов у hades — царину всіх померлих. Нині hades умовно поділяють на дві частини: рай (лоно Авраамове) і муки. Ісус пішов у рай, а не в муки. Помилкове передавання, ніби Ісус «пішов у пекло», плутає справу й породжує безліч непорозумінь.
Подібні непорозуміння й невдалі переклади трапляються й у найпростіших речах. Наприклад, якось на біблійному уроці про життя Самсона вчитель розповідав про недалекоглядні рішення Самсона — одруження з филистимлянкою. Самсон був змушений на певний час залишити її, але захотів знову побачити дружину. Текст каже: «І сталося через кілька днів, під час жнив пшеничних, що Самсон відвідав свою жінку з дитиною (kid); і сказав: Увійду до жінки моєї в світлицю» (Суддів 15:1, KJV). Учитель пояснив, що в них народилася дитина, і що «kid» — це плід їхнього попереднього союзу. Насправді я тоді читав із NKJV, де сказано: «Самсон відвідав свою жінку з козеням». Тут «kid» — не людська дитина, а дарунок дружині — козеня. «Young goat» — правильна передача в цьому контексті.
Чи знали ви, що в Біблії є «єдинороги»? Числа 23:22: «Бог, — Той, Хто вивів їх з Єгипту, — для них — наче слава однорога». Пророк Ісая писав: «І зійдуть із ними єдинороги, і телці з волами» (34:7, KJV). Який образ «єдинорога» постає у вашій уяві? Якщо ви, як більшість, бачите білосніжного коня зі спіральним рогом посеред чола й асоціюєте таку «істоту» з казками, — то чи про це говорить Біблія? Знову ж, маємо справу з невдалим перекладом. Справжнє слово тут — єврейське re’em. Воно може означати однорогого звіра на кшталт носорога, але більшість перекладачів, що досліджували термін, вважає, що йдеться просто про дикого бика5. Жодного натяку на міфічних чарівних коней з одним рогом у цих віршах немає. Як було зазначено раніше, досконалих перекладів не існує. Наведені приклади — з версії King James, але в кожному перекладі є свої проблемні місця. Завдання щирого студента Писання — «пильно старатися», докладаючи зусиль, щоб з’ясувати справжній зміст тексту. У більшості випадків інші переклади досить легко передають зміст. Інколи ж потрібно трохи більше праці, щоб вичленувати, що саме сказано.
5: Оманливі вчителі
Сумно, але правда: одна з головних причин, чому люди неправильно розуміють Біблію, полягає в тому, що їх ввели в оману їхні вчителі. Біблія сповнена застережень щодо фальшивих учителів, які відведуть багатьох від істини. Павло застеріг Тимофія: «Дух же ясно говорить, що в останні часи деякі відступлять від віри, прислухаючись до спокусливих духів та вчення бісів; говорячи в лицемірстві неправду, вони знищили власне сумління» (1 Тимофія 4:1–2). Павло сказав ефеським пресвітерам: «Бо я знаю, що після мого відходу прийдуть до вас хижі вовки, які не будуть щадити отари. І з-поміж вас самих постануть мужі, які будуть говорити перекручене, аби потягти учнів слідом за собою» (Дії 20:29–30). Лука, автор Дій, пояснює, що під час місіонерського служіння Павла юдейські вчителі, які противилися йому, «підбурили та озлобили душі язичників проти братів» (Дії 14:2). Лідери культів, як-от Джим Джонс, Девід Кореш та Маршалл Епплвайт (Небесні врата), свідчать про те, що переконливі вчителі, на жаль, здатні згубно вести своїх послідовників. Засновники релігійних рухів, як-от Джозеф Сміт (мормони) і Мухаммед (іслам), демонструють силу хибного вчення та його здатність впливати на маси6.
Як уберегтися від того, щоб не бути відведеним хибним ученням? Якось у літньому таборі покійний Джеррі Дженкінс якраз розглядав це питання. На той час він десятиліттями проповідував Євангеліє і був чудовим комунікатором. Ілюстрація була така. Він став перед молоддю й підняв Біблію: «Скільки з вас вважають, що ця Біблія має 45 см завдовжки?» Біблія була значно меншою, що було очевидно більшості, і рук не підняли. Потім він заговорив про важливість стандарту, якого не можна вигадувати — потрібна міра, за якою вимірюємо. Він дістав лінійку, приклав до Біблії й виміряв: «20 см. Тепер хто з вас вважає, що довжина Біблії — 20 см?» Практично вся аудиторія підняла руки, адже вимір здійснили легітимним стандартом. На подив усіх, він вигукнув: «Усі ви помиляєтесь». Тоді він відніс лінійку й Біблію молодій людині на першому ряду і попросив прочитати довжину — 18 см. Доктор Дженкінс пояснив: ніколи не приймайте на віру те, що хтось каже про стандарт. Міряйте й перевіряйте самі. Сенс був очевидний: лише тому, що хтось каже, ніби Біблія говорить або означає те чи інше, це ще не робить це правдою. Не покладайтеся на чиєсь слово — перевіряйте самостійно. Саме так діяли юдеї у Верії, коли Павло і Сила прийшли до них із проповіддю: «Ці були шляхетніші від тих, які в Солуні. Вони прийняли слово з усією ревністю, щодня досліджуючи Писання, чи так воно є» (Дії 17:11). Єдиний спосіб не бути зведеним фальшивим ученням — це зіставляти будь-яке навчання з тим, що говорить Писання.
6: Питання серця
Нам усім подобається думати, що підходимо до біблійного тексту з щирими серцями, бажаючи лише почути, що Бог каже нам. Та якщо бути чесними, знаємо: певні вчення «важче» зрозуміти, ніж інші. Річ не в заплутаному формулюванні. Річ у тому, що це вчення змусило б нас змінити спосіб мислення або поведінку так, як нам надзвичайно складно. Можливо, Ісусове вчення про шлюб і розлучення в Матвія 19:1–9 означає, що людині потрібно вийти з перелюбного зв’язку. Або що те, чого навчали й як жили наші батьки, не відповідає Писанню, і прийняти біблійне вчення з теми означало б визнати, що батьки помилялися. Точне розуміння тексту може означати, що те, чому людина навчала тисячі інших, було хибним, і відповідальність за таке хибне навчання буде для неї надзвичайно важкою ношею. Із усіх причин, чому люди «неправильно розуміють» Біблію, ця, мабуть, найпоширеніша. Ми часто приходимо до Біблії не для того, щоб почути, що Бог справді каже, а щоб бути виправданими в тому, що вже вирішили, ніби Бог повинен казати.
Це не нова ситуація. Книга Єремії наводить чудовий приклад того, що часто відбувається. Вавилоняни зруйнували Єрусалим і забрали в полон тисячі ізраїльтян. У землі лишилась розсіяна решта. Ті, що залишилися, зібралися, щоб поговорити з Єремією про свої варіанти. Вони вагалися, чи тікати до Єгипту, чи залишатися в землі Ізраїлю. Вони принесли це питання Єремії, аби він відніс його до Господа. Вони сказали: «Нехай упаде наше благання перед обличчя твоє, і молися за нас до Господа, Бога твого, за всю оцю решту, бо залишилося нас мало з багатьох, як бачать твої очі нас… І нехай виявить нам Господь, Бог твій, ту дорогу, якою ми підемо, та те діло, яке ми зробимо» (Єремії 42:2–3). Пророк погодився принести це Богові й повернутися до них із Божою відповіддю. «А вони сказали до Єремії: Нехай буде Господь проти нас за свідка правдивого та вірного, якщо ми не зробимо так, як усе те, з чим пошле тебе до нас Господь, Бог твій. Чи добре й чи зле, ми послухаємося голосу Господа, Бога нашого, що до Нього ми посилаємо тебе, щоб було нам добре, коли будемо слухатися голосу Господа, Бога нашого» (42:5–6). Яке гідне похвали наставлення! Вони заявили про щирість і повну покору всьому, що Бог накаже.
Через десять днів Бог промовив до Єремії й дав йому вказівки для народу. Бог через Єремію сказав людям залишатися в землі Ізраїлю. Він чітко й наполегливо застеріг їх не йти до Єгипту. Після того як Єремія передав звістку, люди відповіли: «Брехню ти говориш! Не послав тебе Господь, Бог наш, сказати: Не входьте до Єгипту, щоб чужинцями замешкати там» (43:2). Потім вони не послухалися послання і втекли до Єгипту. Єремія сміливо проголосив: «Бо ви зблудилися в душах своїх, що послали мене до Господа, вашого Бога, говорячи: Молися за нас до Господа, Бога нашого, і все, що скаже Господь, Бог наш, так перекажи нам, і ми зробимо» (42:20). Яка трагедія: багато людей, подібно до ізраїльтян, заявляють про щирість і чесне бажання знати, що говорить Бог. Насправді ж їхній підхід не в тому, щоб дізнатися, що каже Бог, а в тому, щоб знайти уривки й ідеї, що виправдовують уже наявні переконання. Часто вони «неправильно розуміють» уривки, які навчають того, чого їм не хочеться чути.
Один із найсильніших прикладів такої постави трапився на біблійному вивченні про план спасіння. Постало питання про водне хрещення. Християнин, який проводив бесіду, звернувся до віршів, що говорять про важливість і необхідність хрещення для прощення гріхів і спасіння7. Чоловік, з яким він вивчав, рішуче заперечував, що хрещення є необхідним для спасіння. Він стверджував, що люди спасається лише вірою, і жодні діла, як-от хрещення, не можуть бути потрібні. Ба більше, він сказав, що Біблія не навчає, ніби хрещення спасає людину. Тоді християнин попросив його прочитати 1 Петра 3:21. Чоловік відкрив місце і прочитав: «Цей прообраз — хрещення, не позбавлення від тілесної нечистоти…і нині вас не спасає». Християнин ввічливо попросив почати з початку і прочитати знову. Він знову прочитав: «…хрещення і нині вас не спасає». І втретє його попросили прочитати: «…хрещення і нині не..». Через попереднє переконання щодо хрещення він подумки підставляв у текст слово «не». Насправді ж текст читаємо так: «Цей прообраз — хрещення — не позбавлення від тілесної нечистоти, а обітниця доброго сумління Богові, — і нині вас спасає через воскресіння Ісуса Христа»8. Він підставив те, що, на його думку, текст мав би казати, а не те, що він насправді каже. Це досить показовий випадок. Більшість людей не міняють текст фізично під час читання. Проте багато хто змінює смисл у своїй свідомості так, щоб узгодити його з тим, у що вже вірить. Тож будьмо людьми, які уникають такої постави, і прислухаймося до слів Якова: «Тому, відкинувши всяку нечистоту і рештки злоби, з лагідністю прийміть посіяне Слово, що може спасти ваші душі» (Якова 1:21).
7: Деякі частини Біблії є складними
Навіть найщиріші студенти Біблії охоче визнають, що є розділи Писання, які важко зрозуміти. Як уже зазначалося, сама Біблія це визнає — «є дещо важко зрозуміле» (2 Петра 3:16). Виникає спокуса реагувати на це тривогою й питати, чому люблячий Бог зробив щось у Своєму Слові важким для розуміння. Якщо ж на хвильку зупинитися й замислитися, побачимо в цьому мудрість. По-перше, як уже відзначено, Бог не покладатиме на людей відповідальність за розуміння ідей, які вони не спроможні осягнути. Бог — справедливий і праведний Суддя, Який, як нагадав Авраам, завжди чинить справедливо (Буття 18:25). По-друге, пам’ятаймо, що ми зростаємо в розумінні й пізнанні, коли навчаємось Слова і застосовуємо його в житті. Якщо ви зростаєте як християнин, то за рік знатимете й розумітимете про Бога та духовну істину більше, ніж зараз. Цей процес триватиме, поки ви дорослішатимете. По-третє, якщо правда, що зрілий християнин зростатиме в знанні та розумінні все життя, це означає, що існують аспекти духовного світу й Самого Бога настільки глибокі, що можуть зайняти навіть найяскравіші, найщиріші та найвідданіші розуми на все життя. У Своїй мудрості Бог дав Своє Слово так, що його можуть зрозуміти й діти молодшого віку, але водночас його можуть читати й вивчати найвишуканіші науковці десятиліттями. Хіба не саме цього ми очікували б від всемудрого й вселюблячого Бога? Ця істина має спонукати нас молитися до Господа, як колись Давид: «Відкрий мої очі, аби я побачив Твої дивовижні речі, які у Твоєму законі» (Псалмів 118:18).
Висновок
«Чому Біблію так важко зрозуміти?» Це запитання ставили багато разів. Перш ніж відповідати, маємо переконатися, що правильно сформульовано саме запитання. Біблія не є важкою для розуміння. Деякі її частини — так, але основна маса тексту доволі пряма. На жаль, Біблію часто розуміють неправильно тому, що її просто не читають. Можуть користуватися невдалим перекладом, можуть підходити до тексту без чесності серця — або діяти ціла низка інших чинників. Мета кожного шукача істини — старанно вивчати Боже Слово, приділяючи навмисні зусилля й час систематичному підходу до читання Писання. Зрештою, в останній день наше розуміння Божого Слова матиме першорядне значення. Як провіщав Ісус, коли був на землі: «Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його останнього дня» (Івана 12:48). Не буде жодних «раптових контрольних» чи нової таємної інформації, яку Бог вимагатиме знати. Він не приховав жодних секретних кодів чи містичних зоряних знамен. Навпаки, через Біблію «усе те, що потрібне для життя і побожності, подарувала нам Його Божа сила» (2 Петра 1:3).
1 Усі виділення (наголошення) у біблійних віршах зроблено автором, якщо не зазначено інше.
2 Йов ніколи не робив цих речей. Еліфас помилявся і безпідставно звинуватив Йова, бажаючи зберегти свою хибну теологію, згідно з якою Бог допускає страждання лише для безбожних.
3 Щодо тлумачення цього вірша див. Кайл Батт, «Псалом 136:9 — розбивання немовлят о скелю», Apologetics Press. https://www.apologeticspress.org/apcontent.aspx?category=13&article=913.
4 Див. статтю Дейва Міллера «Потойбічне життя і Біблія», Apologetics Press. https://apologeticspress.org/article/1478.
5 Див. «Єдинороги, сатири та Біблія», Apologetics Press. https://apologeticspress.org/apPubPage.aspx?pub=1&issue=504&article=177.
6 Дейв Міллер (2009), «Чи є Книга Мормона від Бога?» Reason & Revelation, 29:65–71, вересень; Дейв Міллер (2005), Коран розкритий (Монтґомері, Алабама: Apologetics Press).
7 Дейв Міллер, «13 заперечень щодо хрещення», Apologetics Press. https://apologeticspress.org/apPubPage.aspx?pub=1&issue=1222.
8 Звичайно, занурення у воду є лише частиною Божого плану спасіння. Через хрещення людина духовно торкається крові Христа, єдиної, що має силу прощати гріхи. Див. статтю Кайла Батта «У Христі», Apologetics Press. https://apologeticspress.org/APContent.aspx?category=11&article=1982.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
